Правда она на украинском и для второго класса, зато МОЯ! Но надеюсь кто-то её всё таки оценит! Вот )

                              Двійнята                                                                                                 

    Жили на світі двоє дітей – брат та сестра. Народилися вони двійнятами, та і по характеру, і по натурі були зовсім різними. Оксанка – добра, слухняна, завжди була для батьків помічницею, ніжна вдача зробила її загальною улюбленицею. Абсолютно відрізнявся від сестри Сашко – забіяка з жахливим характером  , на якого ніхто не міг знайти управи. Як не намагалися батьки перевиховати сина — усе було марно. Тільки сестра ніжно любила брата, не зважаючи на його недоліки .

      Та дивна зміна ставалася з хлопчиком кожного його дня народження. В очікуванні подарунків Сашко перетворювався на справжнє янголятко. Проте ця зміна тривала недовго, уже на наступний день усе ставало на своє місце і неслухняне чортеня знову прокидалося у хлопчику. І так відбувалося щороку, аж до одного дня.

     Як можна було зрозуміти, у школі Сашка боялися. Він ображав усіх, хто йому хоч у чомусь поступався, а з інших, таких самих неслухів, як і він хлопець зробив собі армію вірних васалів. Ніхто з вчителів не був йому указом .

      Цього дня на шкільному подвір’ї відбувалася жахлива сцена. Хулігани під проводом свого командира відверто знущалися над меншим хлопчаком. Сашко закинув шапку малого на дерево, а його друзі обстрілювали її снігом. Не маючи сил противитись жахливим забаганкам старших хлопців бідний хлопчик сидів і плакав. Та тут прибігла Оксана. Терпіти таке беззаконня вона не могла. Намагаючись захистити хлопчика, вона стала перед братом, не дозволяючи йому зробити і кроку. Оксана просила Сашка припинити  знущання. Не то подіяв дзвінок на урок, не то слова сестри, але Сашко справді зупинивсяі повів свою ватагу до школи. За цією сценою слідкувала зморщена бабуся, що сиділа у кутку подвір’я.

      Того ж вечора до будинку Сашка постукала та сама зморщена бабуся. Нічого не пояснюючи, вона попросила маму забіяки дозволу поговорити з її сином. Поважаючи вік гості мати провела відвідувачку до дитячої кімнати. Бабця мовчки постукала .

     Відчинив двері сам Сашко. Здивований таким візитом він сказав : 

-          Чого вам треба? Забирайтесь … — не зміг договорити хлопець, бо дивна гостя раптом перетворилася на високу, вродливу жінку у прикрашеній квітами сукні .

-          Так. Не знала я, що існують такі жахливі діти. — сказала дивна постать – Я прийшла сюди не випадково. Вже доволі довгий час я слідкую за тобою і неймовірно вражена твоєю вдачею.

Усе це бачила, застигла від подиву Оксана. Вона не могла вимовити і слова. Сашко ж стояв ні живий, ні мертвий. Гостя продовжила:

-          Я бачила і те, що сталося сьогодні на подвір’ї. Я маю до тебе пропозицію. Ти або змінюєшся або ж назавжди станеш рослиною, яка буде відображати твою суть.

-          Не буде цього! – закричав хлопець – Я не вірю вам, ви кажете неправду!

-          Ти зробив свій вибір! – сказала чаклунка .

Та тут вскочила Оксана. Зі сльозами вона почала просити :

-          Не робіть цього! Навіть ви  не зможете нас розлучити! – сказала дівчина.

-          Це правда, – відповіла чаклунка  — тож і ти також станеш квіткою, але прекрасною !

Чарівниця не збрехала. З тих пір Сашко перетворився на кактус, що розцвітав тільки раз на рік, на свій день народження. Оксана ж стала чудовою фіалкою. Їх так і не змогли розлучити, бо цвіли вони в одному горщику, а коріння їхнє сплелося, як у двійнят .